РОЗДВО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДВО́ЇТИ, ою, оїш, док., перех.
1. Ділити на дві частини, роз’єднувати надвоє. Уже щуку обскребла і роздвоїла (Словник Грінченка); Ружинський уже встиг прорватися всередину й роздвоїв табір (Іван Ле, Наливайко, 1956, 333).
2. перен. Позбавляти цілісності (почуття, ставлення, погляд); приводити до стану внутрішнього розладу. [Ольга:] Мені добре у моєї нені, навіщо ж мені ще й друга? Я всім серцем кохаю мою неню, то чи зможу ж його роздвоїти? (Марко Кропивницький, V, 1959, 129); Як клином, ця звістка роздвоїла страйкарів (Андрій Головко, II, 1957, 238).