РОЗЧИ́ННИЙ, а, е, хім.
1. Здатний розчиняти (див. розчиняти 2 1). Є й такі печери, походження яких не пов’язане з розчинною і механічною діяльністю води (Наука і життя, 4, 1968, 17).
2. Який може розчинятися (див. розчинятися 2 1).
▲ Розчинне скло — прозорий склоподібний сплав, злегка забарвлений у зелений чи жовтий колір або безбарвний. Розчинне скло у вигляді водних розчинів, що називаються рідким склом, застосовується для виготовлення кислототривкого цементу і бетону (Загальна хімія, 1955, 446).