РІПНИК

РІПНИ́К, а, чол., заст. Робітник у шахті, який видобував нафтову ропу (у 4 знач.). Тут гнули свою спину і сивіли на роботі знедолені ріпники (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 159); У вересневі дні 1939 року збулася споконвічна мрія трудящих Західної України. На повні груди дихнули бориславські ріпники, як колись називали нафтовиків (Робітнича газета, 29.X 1965, 2).