РЕ́ВНІСТЬ, ності, жін.
1. Властивість за значенням ревний 1—4. Він похвалив Івана за ревність у краєзнавчій роботі (Петро Колесник, Терен.., 1959, 239); Не можна сказати, щоб після такого знайомства з історією католицької церкви Стаха перестала ходити у церкву.. Але її молитви втратили свою давню ревність, а сповіді — щирість (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 386).
2. розм., рідко. Те саме, що ревнощі. Його жінка.. труїла йому найкращі і найлюбіші хвилини в житті. Її несита ревність не давала йому покою ні на одну хвилину (Панас Мирний, III, 1954, 373); До пізнього вечора блукав Микола по лісу, терзаючись ревністю, роздумуючи над долею Оксани (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 170).