РЕПЕТИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка.
1. Розучувати що-небудь, готуючись до публічного виступу; проводити репетицію (у 1 знач.). Перед самими святами роботи стало ще більше… Прикрашали школу, шкільний оркестр репетирував нові марші (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 10); Коли артист при мені репетирував роль, я підказував йому текст, бо його часом зраджувала пам’ять (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 32);
// розм. Перевіряти, випробувати щось перед остаточним виконанням. [Огнєв:] Зараз, мабуть, репетирують [фашисти], як до нас завтра вранці голосніше крикнути: «Рус, здавайся! Ви оточені!» (Олександр Корнійчук, II, 1955, 44).
2. Проводячи додаткові заняття з ким-небудь, допомагати йому засвоїти необхідні знання.