РЕЧЕННЯ

РЕ́ЧЕННЯ, я, сер. Граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки. Речення є тими завершеними мовними величинами, що безпосередньо складаються у процесі мовлення (Сучасна українська літературна мова, II, 1969, 7).
▲ Безособове речення — речення, в якому головний член виражає який-небудь процес або стан без віднесення його до суб’єкта дії; Вставне речення див. вставний; Головне речення див. головний; Головні члени речення — повнозначні лексичні компоненти речення, які утворюють його синтаксичний центр; Двоскладне речення див. двоскладний; Другорядні члени речення див. другорядний; Інфінітивне речення — односкладне речення, в якому головний член виражений інфінітивом; Називне речення див. називний; Неповне речення див. неповний; Непоширене речення — речення, в якому нема другорядних членів. Непоширене речення — речення, яке складається тільки з головних членів (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 104); Однорідні члени речення див. однорідний; Односкладне речення див. односкладний; Означальне підрядне речення див. означальний; Окличне речення див. окличний; Питальне речення — речення, в якому міститься питання, виражене за допомогою питальних слів, часток або питальної інтонації; Підрядне додаткове речення — речення, яке конкретизує додаток головного речення і само в додатком до одного із членів головного речення; Підрядне допустове речення — речення, що вказує на таку умову, всупереч якій здійснюється дія головного речення; Підрядне (залежне) речення — частина складнопідрядного речення, що синтаксично підпорядковується головному реченню і з’єднується з ним за допомогою сполучника або сполучного слова; Підрядне обставинне речення — речення, яке виконує функцію обставини дії головного речення; Підрядне підметове речення — речення, яке конкретизує підмет головного речення, виражений займенником у називному відмінку, або компенсує його відсутність; Підрядне присудкове речення — речення, яке конкретизує іменну частину присудка головного речення, виражену займенником; Підрядне речення мети — речення, що вказує на цілеспрямованість або призначення того, прощо говориться в головному реченні; Підрядне речення місця — речення, що уточнює або заступає обставину місця головного речення; Підрядне речення наслідкове — речення, яке вказує на наслідок дії головного речення; Підрядне речення причини — речення, в якому вказується на причину дії чи стану, відображуваного в головному реченні; Підрядне речення способу дії див. спосіб; Підрядне речення часу див. час; Підрядне умовне речення див. умовний; Поширене речення — речення, в якому, крім головних членів, є ще й другорядні; Просте речення — речення, що складається з одного або кількох граматично поєднаних слів, які виражають відносно закінчену думку; Розповідне речення — речення, що передає позитивне або негативне висловлювання без надання йому особливого емоційно-експресивного відтінку; Складне речення — речення, що складається з двох або кількох взаємозв’язаних простих речень, які за допомогою різних синтаксичних засобів об’єднані в одне структурне й інтонаційне ціле; Складнопідрядне речення див. складнопідрядний; Складносурядне речення див. складносурядний; Спонукальне речення див. спонукальний; Супідрядні речення див. супідрядний.