РАК 1, а, чол.
1. зоол. Покрита панцером безхребетна прісноводна тварина класу членистоногих з великими клішнями біля голови і черевцем, схожим на хвіст. Не минуло й години, а Ґава мав уже цілу копу здоровенних раків в торбі (Іван Франко, III, 1950, 51); Діти печерували у Боровиці раки, лапаючи руками під каміннями (Нечуй-Левицький, II, 1956, 137); Василько впіймав у картуза чорного вусатого рака (Олесь Донченко, Пісня.., 1947, 61); * У порівняннях. Івась, узявшись за землю руками, ліз задом як рак і страшно бризкав ногами (Панас Мирний, I, 1954, 249). Рак-самітник — один з видів десятиногих раків, що ховає своє м’яке черевце в черепашку і виставляє з неї тільки клішні та передні пари ніжок.
♦ Вишептавсь як рак у торбі див. вишептатися; Годувати раків див. годувати; Доки (коли, поки, як) рак свисне — у невизначеному майбутньому, невідомо коли; ніколи. [Варка:] Доки рак свисне, аж тоді тобі Конаш віддасть останні [гроші] (Марко Кропивницький, II, 1958, 191); Цар вернеться, коли рак свисне! (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 338); — Е, чого захотіла! Клуб юннатів! — роздратовано промовив Тарас, для якого клуб юннатів теж був мрією. — Як рак свисне (Юрій Мокрієв, Острів, 1961, 6); Знати (чути), де раки зимують див. зимувати; Пекти (напекти, спекти) раків (рака) — червоніти від сорому, ніяковості і т. ін. І директор, і вчителі запитально дивились на Курила. А він пік раків посеред кімнати (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 174); Напік же пан Терешко раків, як і сам розглядів, що справді салдат [солдат] намальований, і що увесь базар з нього глузує! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 20); Государ всія Русі спік рака, обличчя хутко спаленіло плямами, котрі дедалі гарячіше проступали крізь тоненьку шкіру вилиць та щік (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 557); Піти раків (раки) ловити див. ловити; Показати, де раки зимують див. зимувати; Почервоніти як рак — дуже засоромитися, зніяковіти. — Але ж парубок який! — весело відповів Каленик Романович. — З шибки вирізав круг, як під циркуль! — Від такої рекомендації Рубін почервонів як рак, і опустив голову (Іван Сенченко, Опов., 1959, 18); Сісти (лишитися) як (наче і т. ін.) рак на мілині (на мілкому) див. мілина і мілкий; Червоний мов (як, наче і т. ін.) рак — про людину, в якої через надмірне збудження, хвилювання і т. ін. червоніє обличчя від великого припливу крові. Від люті став Штрайбель червоний як рак… (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 206); Як раки з мішка див. мішок.
2. у знач. присл. рака, раком, розм. Низько нахилившись, упершись руками в землю.
♦ Догори раком — вверх основою, дном і т. ін. Одинадцять твоїх самольотів — як корова язиком злизала! А вісім згорілих танків — це тобі жук на паличці? А шістдесят п’ять машин догори раком? (Юрій Яновський, I, 1954, 67); Лазити рака див. лазити; Лізти раком див. лізти; Ставати (стати) рака (раком) див. ставати.
3. перен. Прикріплений до жердини гачок, яким витягають воду з криниці. Учитель прийшов з довгою тичкою, на одному кінці якої був прикований залізний «рак», що ним витягають відра (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 491).
РАК 2, у, чол.
1. мед. Злоякісна пухлина на зовнішніх або внутрішніх органах людини чи тварини. До всебічних наукових досліджень з проблеми раку залучаються найвидатніші радянські вчені (Наука і життя, 8, 1956, 39); Лікування раку провадиться комплексно — поряд з хірургічною операцією застосовується рентгенотерапія, а також хіміотерапія (Вечірній Київ, 3.XI 1958, 2).
2. Хвороба рослин, яка виявляється в утворенні наростів, напливів або ран на їх стеблах і корінні. Рак сосни спричинюють іржасті гриби (Лісівництво і полезахисне лісорозведення, 1956, 145); Чорний рак (антонів вогонь) належить до небезпечних хвороб яблуні й груші, зустрічається іноді і на інших плодових культурах (Захист рослин.., 1952, 504).
РАК 3, а, чол., астр. Одне з дванадцяти сузір’їв зодіаку, розташоване в північній півкулі неба. Пройшовши сузір’я Близнят, Сонце входило в сузір’я Рака (Бесіди про всесвіт, 1953, 12).