ПИЯ́ЧИТИ, чу, чиш, недок.
1. Брати участь у гулянці, обіді і т. ін., надмірно вживаючи спиртні напої. Незабаром і Кондра прийшов із попом. Посідали за стіл і почали пиячити. Мало не до ранку пили та їли (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 139); Якось у корчмі пиячили жандарми (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 62).
2. Постійно і надмірно вживати спиртні напої, мати хворобливу пристрасть до них. В поліцію попав [Петро] якось загадково, мати його дуже лаяла за те. Він сердився, а спересердя почав пиячити (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 149); — Ви дійшли до того, що почали пиячити (Олесь Донченко, V, 1957, 509).