ПУПОК, пка, чол.
1. Зменш.-пестл. до пуп.
2. Те саме що пупець 2. — Голодно й холодно. Мати й давай красти всячину: сальця було вкраде, мені дасть, пупок або печінку з печеної вутки… (Панас Мирний, I, 1949, 401).
3. біол. Зародок нового організму, що утворюється при нестатевому розмноженні на поверхні тіла деяких безхребетних тварин. При доброму живленні влітку на тілі гідри утворюються випини — пупки (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 15).