ПУХКЕНЬКИЙ

ПУХКЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до пухкий. Земля пухкенька, під ногами хрустить м’якеньке бадилля (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 232); — Маєте. Оце й усе, що є, — винесла вона ще раз окрайок пухкенького хліба (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 30); Чіпка — сам не свій… так йому любо, що вона доторкнулася до його виду своєю біленькою, пухкенькою рукою… (Панас Мирний, II, 1954, 69); Маленький, пухкенький, схожий на пампушку (тільки без часнику), Біднина ступав за одним Ярославовим кроком два (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 61); Ніжний, ніжний, з м’якенькою блискучою шерсткою, жеребчик чорненький… Такий тендітний, з кучерявеньким хвостом, з пухкенькою гривкою… (Остап Вишня, I, 1956, 122).