ПРИТИСКАТИ, аю, аєш і ПРИТИСКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТИСНУТИ, ну, неш; мин. ч. притис, ла, ло і притиснув, нула, ло; док., перех.
1. Щільно прикладати, притуляти кого-, що-небудь до когось, чогось. Вони обоє, Анатоль і Алла Михайлівна, тримались дуже близько один до одного, він притискав до себе ліктем її руку, а вона черкалась капелюшком об його жокейську шапку (Леся Українка, III, 1952, 609); — Господи, та що тут у вас скоїлося? — все більше блідла Уляна, притискуючи руки до грудей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 93); Лара схилилась над письмовим столом, в одній руці вона тримала рейсфедер, другою притисла лінійку до рисунка, напнутого на стіл (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 270); Дядя Михайло помітив, що двері зачинені не щільно, й притиснув їх сам як треба (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 181);
// З певним зусиллям давити, натискати на кого-, що-небудь; придавлювати. Розказав [хлопчик] їй, яких він учора ляльок бачив, таких, що вимовляють «тато» й «мамо», як добре пучками прижати та притиснути (Марко Вовчок, I, 1955, 385); Шкіряна торбинка вже на Юлдашевій долоні. Мить, і хлопець притиснув її пальцями (Олесь Донченко, I, 1956, 142); Чубенків кінь раптом зупинився, Чубенко машинально притис його шпорами (Юрій Яновський, II, 1958, 214); Взяв [гість] у попільничці тліючу свою цигарку й притис, гасячи, неначе хотів і стола проткнути нею (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 32);
// Закріплювати що-небудь у певному положенні, щільно присуваючи, прикладаючи щось до нього. Мій приятель дарував мені на пам’ятку.. зуб маму та.. — Ним добре притискати папери, — сказав мені при тім (Осип Маковей, Вибр., 1954, 141); Він зупинився.., подивився, як ми садимо, як пальцями притискуємо землю до корінців (Олесь Донченко, V, 1957, 203);
// Обнімаючи кого-небудь, притуляти до себе. Розпатлана, несамовита, з дикими, палаючими очима, притискуючи до себе маленького Віктора, іде Жаннет (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 145); Галя похнюпилась і ще дужче притисла його до свого серця, до свого лиця… (Панас Мирний, IV, 1955, 150); Іванко ще ніжніше обняв матір, притиснув до себе і поклав голову на її плече (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 250);
// перен. Викликати болісне відчуття тиску, скованості (в серці, грудях); стискати. Щось важке притисло серце, пригасило радість (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 39).
2. Напираючи, насідаючи, змушувати кого-небудь тісно присуватися до чогось, до якоїсь перешкоди. Настя жахнулася, хотіла хоч руку випростати, що лежала у Петра на шиї, так не можна було: щось до стіни притиснуло (Степан Васильченко, I, 1959, 226); Розлючені солдати насідають на машиніста, притисли до паровоза (Олександр Довженко, I, 1958, 38); Хлопці, — серед них, як завжди, вів перед Сашко Козуб, — притиснули до кам’яної кладки невеличку купку дівчаток (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 12);
// Змушувати кого-небудь щільно припадати до чогось, шукаючи захисту від небезпеки. Ворог чинив страшенний опір, притискав наступаючих бійців до землі сильним кулеметним і мінометним вогнем (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 162);
// Наступаючи, відтісняти противника до такого місця, яке не дає йому можливості маневрувати, відступати далі. Ломлять донці збиту з поля шляхту, до річки притискують… (Яків Качура, II, 1958, 441); Фронт на Херсонському мисі так звузився й притиснув рештки наших військ до моря, що на машини тепер дивилися, як на щось давно забуте й нікому не потрібне (Василь Кучер, Голод, 1961, 182); Вибиваючи ворога з кварталу в квартал, радянські війська уже притиснули його з трьох напрямків до Дунаю (Олесь Гончар, III, 1959, 284);
// Наближати впритул до чого-небудь силою вітру, течії тощо. Вершомет висловлював припущення, що стискання [криги] може повторитись, що крижане поле, в яке вмерз «Лахтак», може притиснути до берега (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 117).
3. перен. Позбавляти кого-небудь можливості заперечувати! що-небудь чи відмовлятися від чогось, змушуючи погодитися визнати свою вину. Січкар ні разу не впіймався на цьому гендлі, але Мірошниченко притиснув його за втаєний у лісах посів (Михайло Стельмах, II, 1962, 36);
// Змушувати кого-небудь належно поводитися. [Орися:] Я, мамо, про діда в газету нашу напишу. Ой ні, боюсь — в хату не пустить. [Марта:] Нічого, доню, ми його ще притиснемо. І його, і Курінного… (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 89);
// рідко. Несправедливо обмежувати кого-небудь у правах та діях; пригнічувати. Замісто щоб хазяїнувати по-божому, він.. почав давати на процент та на відробітки гроші, почав притискати людей… (Борис Грінченко, II, 1963, 334); Так притисло їх твоє ярмо, Що довше вже не здужають держати (Іван Франко, XIII, 1954, 258).
♦ Біда притисла (притиснула, притисне); Життя притисло (притиснуло, притисне) — хтось потрапив у тяжке становище. [Теофіл (до єпископа):] Про се либонь поміркувати варто, — він [Панса], бачиш, вірити готов. [Парвус:] Ет, слухай! Біда притисне — всі готові вірить, а де він був, як не було біди? (Леся Українка, II, 1951, 464); Як притиснуло життя і побачили люди, що одному не прожити — пішли всі в цех (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 176); До нігтя притиснути — знищити, ліквідувати; Притискати (притиснути) до стіни (стінки) кого — ставлячи кого-небудь у безвихідне або складне становище, змушувати визнати свою вину або прийняти якесь рішення. — Бог з вами, не притискатиму вас до стіни… (Леся Українка, III, 1952, 697); [Арсен:] Мені якби ще отого шахрая, Геннадія, до стінки притиснути! (Захар Мороз, П’єси, 1959, 278).
4. Наголошувати на чому-небудь, підкреслювати щось у висловлюванні. — О-го-го! Наш Султан цілого трактора з болота вивезе! — з гордощами за коня притиснув Лимаренко (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 56); — Ну, що ж… Гаразд. Коли вже малювати — то мушу малювати. Обов’язково намалюю, — притиснув він на останньому слові (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 58).
5. перен. Починатися несподівано або з великою силою (про мороз, холод). Напередодні під вечір мороз притиснув, та такий, що аж за щоки пощипував (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 8); Під ранок притис міцний, по-січневому гострий мороз (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 193);
// Сильно охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь, сковуючи рухи, позбавляючи здатності думати, робити що-небудь (про сильне почуття). Жах кину є і придушив тебе. Зігнутий стояв, не міг очей одвести, не міг віями ворухнути. Здавалося тобі, що так і скам’янієш, жах притиснув іще дужче. А ти напружився й почав тремтіти (Андрій Головко, I, 1957, 81).