ПРИТИКАТИ, аю, аєш, недок., ПРИТКНУТИ, ну, неш, док., перех., розм.
1. перев. чим. Простромлюючи чимсь, закріплювати у певному положенні, притискати що-небудь до чогось. Тимофій Заброда з кущів ловко влучав короткими кілками, якими притикали коноплі, верхівців (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 236);
// Убивати або ранити, проколюючи чим-небудь гострим. Приткнув, як ужа вилами (Номис, 1864, № 6787);
// Устромлювати що-небудь кудись для збереження, схову і т. ін. Коли у прочинених дверях церкви заблимали свічки, старий зупинився біля тину, що підходив до церковної огорожі, оглянувся, бережно вийняв з халяви ножа і приткнув його коло найнижчої хворостини та й пішов на сповідь (Михайло Стельмах, I, 1962, 428);
// у що. Засовуючи, заколюючи, прикріплювати щось до чого-небудь. Зірвала [Уляна] квітку свіжу, як зірницю, І другу, й третю вирвала на те: Одну приткне в мушкет, другу в порохівницю. Коневі в гриву третю заплете (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 89).
2. тільки недок., до чого, діал. Примикати до чого-небудь, безпосередньо межувати з чимсь. До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Леся Українка, II, 1951, 341); Він уже знітився, скулився, щоби повзти поміж корчі малиннику, що в тім місці притикали до стіни будинку, коли почув за собою різкий знайомий голос (Іван Франко, VII, 1951, 127); Купив [Сава] їй сам у поблизькім містечку, що притикало до їхнього села, люльку (Ольга Кобилянська, II, 1956, 163).
3. перев. док. Поспіхом або як-небудь покласти, примостити, прилаштувати щось. Надія Григорівна просила приткнути десь у ящику навіть коробочку з Лялиними молочними зубами (Олесь Гончар, IV, 1960, 46); Він ніяково топтався на місці, не знаючи, куди приткнути свою облізлу заячу шапку (Микола Олійник, Леся, 1960, 145);
// Помістити, розташувати що-небудь. [Храпко:] А тут одно… Гм! та ще так густо написано, що нігде другого й приткнути… От, побий його морока, треба переписувати!.. (Панас Мирний, V, 1955, 121).
4. до чого, рідко. Прикладати, приставляти що-небудь до чогось. Всі один по другім притикали ухо до смереки (Іван Франко, III, 1950, 130).
5. перев. док., перен. Влаштувати кого-небудь на якусь роботу, посаду і т. ін. (перев. з труднощами або на деякий час). [Надія:] Куди ж його приткнуть? Нездатний ні до якої роботи. У нього й руки не туди стоять (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 13);
// Надати, знайти кому-небудь місце, притулок. — Вас я візьму до себе, в каюту, а дівчину абсолютно нікуди приткнути (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 17); — З квартирами в Моргунах важко, але кудись приткне [комендант штабу] (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 24);
// Надрукувати, опублікувати де-небудь. Жаль буде, коли мої образки запізно прийдуть до «Народа», врешті Ви їх тоді де-небудь приткнете в «Житю і слові» чи деінде (Леся Українка, V, 1956, 159); Є в мене ще двоє віршів, котрі зараз Вам подам.. Може, як не візьмете для видання Вашого, то приткнете їх у «Зорю» абощо (Володимир Самійленко, II, 1958, 443).
Приткнути [свою] голову (себе) — знайти собі якийсь притулок. Хіба мало таких, як я. Хіба трохи тиняється по світу, де б свою голову прихилити, де б себе приткнути?!.. (Панас Мирний, I, 1949, 315).
6. перев. док., рідко. Використати певним чином. Назбирав він і грошей, і одежі… Навіщо? Сам не знає, де його подіти, куди приткнути (Панас Мирний, I, 1949, 233).
7. до чого, перен. Робити причетним до чого-небудь, уплутувати в щось. Не притикай мене до того, бо я не чув і не бачив (Словник Грінченка).