ПРИ́СУДОК, дка, чол., грам. Один із двох головних членів двоскладного речення, що означає дію або стан предмета, вираженого підметом; предикат. Простий присудок виражається, як правило, особовою формою дієслова (напр. «Я пишу») (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 140); Своєрідна в Головка.. будова фрази. У нього багато інверсій, присудок часто стоїть на першому місці (Українська література, 10 клас, 1957, 90).
ПРИСУДОК
Тлумачення слова