ПРОСЯ́ЯТИ, яю, яєш, док.
1. Засяяти, пройшовши крізь туман, морок і т. ін. (про світло, промені). Сонце просяяло крізь хмари;
// Освітитися променями світла. Пройшла гроза, і небо знову просяяло; * Образно. Вогнем, жагою, пориванням Вона [М. Заньковецька] серця палила всім.. Минулося… Невже минулось, Просяяло і відцвіло? Ні! У безсмертя обернулось Те, що безсмертям і було (Максим Рильський, III, 1961, 54).
2. перен. Набрати радісного, веселого, привітного виразу (про людину, її обличчя, очі). Андрій просяяв, і губи в його почали розсуватися в широченну осмішку (Степан Васильченко, II, 1959, 94); Прочитавши складене Бармашем зведення, Славко просяяв усім обличчям, і очі його радісно заблищали (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 194);
// Виявитися у виразі обличчя, очей (про почуття, настрій), В очах просяяла радість.
3. Сяяти якийсь час. Сонце просяяло весь день.