ПРОІРЖА́ВЛЕНИЙ, ПРОРЖА́ВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до проіржавити, проржавити. Він стоїть біля стрункої берези.. і придивляється до того, як витанцьовує у старенькій, уже проіржавленій на боках дійниці струмочок прозорого березового соку (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 380).
2. у знач. прикм., перен. Вкритий плямами кольору іржі. Ставить [сторож] на стіл ближче до Шкапонда півока горілки, кособоку чарку, хлібину і брусок жовтого, проіржавленого сала (Михайло Стельмах, I, 1962, 258); Безпліддя гір проржавлене й руде (Микола Бажан, Вибр., 1940, 185).