ПРА́НИК, а, чол. Дерев’яний гладенький валок для вибивання білизни під час прання. Над рікою тут і там червонілися спідниці прачок, що стояли похилені по коліна в воді і махали праниками (Іван Франко, III, 1950, 92); Ляскають праники — жінки полотно вибивають (Андрій Головко, I, 1957, 189); * У порівняннях. — Тільки я на поріг, а з хати Тетяна вибігає. Справді, стала дівчиною хоч куди, а коси, мов праники, аж поторкати хочеться (Михайло Стельмах, I, 1962, 59).
ПРАНИК
Тлумачення слова