ПОЗАВ’ЯЗУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Закріпити вузлом, петлею, бантом і т. ін., зав’язати (все або багато чого-небудь). Назад руки позав’язували [новобранцям] (Павло Чубинський, V, 1874, 995); Ловили [пастушки] сорочками, позав’язувавши рукава, пічкуриків, били.. жаб (Юрій Яновський, II, 1954, 155); Позав’язувати шнурки на черевиках;
// Упакувавши, ув’язавши в що-небудь усе або багато чогось, скріпити, стягти кінці вузлом. Побігла Лисичка в корчі, зараз до горщика, попоїла добре меду, закусила паляницею, все чистенько позав’язувала, пооблизувалася та й іде до Вовчика (Іван Франко, IV, 1950, 84);
// Надіти, пов’язати всім або багатьом хустки, пов’язки і т. ін. Їм позав’язували очі білими хусточками (Нечуй-Левицький, III, 1956, 279).
♦ Позав’язувати роти кому — те саме, що Зав’язати рот (рота) (усім або багатьом) (див. зав’язувати). Чи правду Гапка казала, чи видумувала, — ніхто не скаже. Людям, а надто горничним, ротів не позав’язуєш! (Панас Мирний, II, 1954, 103).
2. перен., розм., рідко. Закласти, заснувати (гуртки, товариства і т. ін.). В Галичині і на Уграх він позав’язував кружки [гуртки] (Іван Франко, VIII, 1952, 235).
3. Дати зародки, утворити зав’язь (плодів, насіння).