ПОВОРОЖИТИ, рожу, рожиш, док.
1. Вгадати майбутнє чи минуле (на картах, по лініях долоні і т. ін.). Пішов Гітлер до ворожка, щоб поворожити, Чи довго йому осталось на цім світі жити (Коломийки, 1969, 395); Молода циганка набивалася поворожити Чернишеві (Олесь Гончар, III, 1959, 94).
2. Ворожити (у 1, 2 знач.), чарувати якийсь час. Як поснуть у селі люди, тоді вилізе [дідько] на млин, поворожить на зорі, погомонить із вітрами (Степан Васильченко, I, 1959, 190); Перевела Явдоха свій цеп через дорогу; поворожила.. другою, теж чужою булкою і між свої положила (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 11).
3. Закінчити ворожити (у 1, 2 знач.), чарувати. Став [сотник] питати відьму, що «коли, — каже, — вже зовсім поворожила, то вже я й піду?» (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 193).
4. біля (коло) кого — чого, перен., жарт. Поратися біля кого-, чого-небудь якийсь час. Катерина поворожила біля мисника, дістала карафку з настосм і поставила перед гостем (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 149); Одне тепер старому зосталося — рибки половити, біля бджілок поворожити (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 68).
5. перен., розм. Придумати, вирішити, як діяти. Він, Роман, не дасть їм загинути, підпоможе і лісу купити, і хату поставити… Ось він побалакає з Семеном, може, щось удвох і поворожать… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 122).
6. перен., розм., рідко. Звернутися до когось із клопотанням про кого-небудь. Од важивсь Вовк у Лева попросити, Щоб старшиною до овець Наставили його служити… Лукавий молодець! Попереду він кинувсь до Лисиці, Щоб тая нищечком у Львиці Поворожила про його (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 62).