ПОВАЛИТИСЯ 1, валюся, валишся, док. Упасти, перекинутися від поштовху, удару і т. ін. А чорная Свиня прийшла І чухаться тут заходилась. Драбина хить — і повалилась (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 217); і пішла косить сокира По твердій твоїй корі; Повалились, мов колосся, І дуби, й осокори (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 315); Тарас вистрелив. Андрій повалився на траву, не промовивши жодного слова (Олександр Довженко, I, 1958, 264); Страшний удар повною пляшкою по голові примусив офіцера обм’якнути й повалитися на підлогу (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 158);
// Безсило опуститися, лягти на що-небудь (від утоми, слабості і т. ін.). Петро Федорович знеміг, повалився на ліжко — і знову заснув… (Панас Мирний, I, 1954, 326); Витягли мене [з ями], і я відразу повалився на землю, мов неживий (Іван Франко, IV, 1950, 16); Свекруха як сиділа, так і повалилася на лаву, зомлівши від переляку (Василь Кучер, Голод, 1961, 395);
// Упасти вниз. Ой, піду я поміж скали, В море повалюся! Як не в морі утоплюся. В камінь розіб’юся! (Степан Руданський, Вибр., 1937, 21); Величезний камінь рушився.. і, хвилю захитавшися в повітрі,.. повалився додолу (Іван Франко, VI, 1951, 116); Міст, перегорівши, з гуркотом повалився у воду (Олесь Гончар, III, 1959, 83);
// Розпастися, розвалитися. Здавалося, от-от розпадуться від її [пісні] звуків ланцюги, поваляться стіни тюрем, упадуть трони… (Максим Рильський, III, 1956, 11).
♦ Опукою повалитися — упасти важко, всією вагою. Опукою повалилася Катря біля сина та вже більше й не підводилась (Панас Мирний, IV, 1955, 306); Старий Калоша, як стояв, опукою повалився до підніжжя старенького образу святого Миколая (Степан Васильченко, I, 1959, 204); Повалитися в ноги (до ніг) — упасти перед ким-небудь для земного поклону, принижено просячи чогось. Захарій так і поваливсь йому у ноги (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 368); — Це ти, Полуявє? — запитала сухим голосом княгиня Ольга, побачивши сліпого. — Я, матінко княгине, — скрикнуву почувши її голос, Полуяр і повалився їй у ноги (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 38); Удвоє покірно похилена стать повалилася наново до ніг [суддів] (Ольга Кобилянська, II, 1956, 213).
ПОВАЛИТИСЯ 2, валиться, док. Те саме, що повалити 2. — Сніг незабаром повалиться з неба (Степан Олійник, Вибр., 1959, 260).