ПОРИ́, пор, мн. (одн. пора, и, жін.).
1. Найдрібніші отвори потових залоз у шкірі людини або тварини. Рифка стояла.., втягаючи в себе всіма порами тіла милий холод, розкішну вогкість та свіжість саду (Іван Франко, V, 1951, 342); Ніс блищав, червоний, аж сизий, з великими синюватими порами на шкірі (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 439);
// Мікроскопічні непотовщені місця клітинної оболонки рослини, крізь які відбувається обмін речовин. В деяких місцях оболонки лишаються тоненькі ділянки без потовщень. Ці місця називають порами (Практикум з анатомії рослин, 1955, 9).
2. Порожнини між часточками якої-небудь речовини, матеріалу тощо. — Відомо, що понтійські вапняки дуже пористі, — гаряче продовжував Мурашко. — В їх пори й заходить десь біля Каховки дніпровська вода (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 240); Металокерамічні підшипники відрізняються від литих наявністю пор (Вечірній Київ, 21.XI 1966, 4).