ПОРОСТАТИ, ає, недок., ПОРОСТИ, те; мин. ч. поріс, росла, ло; док.
1. чим. Вкриватися по поверхні якою-небудь рослинністю. Низьке місце, де протікала по весні вода, поросло широкою жирною травою, оситнягом (Панас Мирний, I, 1954, 248); Стіна від вогкості вже почала поростати мохом (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 312); Величні гори навколо поросли стрункими ялинами,.. фісташками і непрохідними хащами малини (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 116);
// Обростати навкруги, з усіх боків якою-небудь рослинністю. Потечуть Веселі ріки, а озера Кругом гаями поростуть (Тарас Шевченко, II, 1953, 292); * Образно. Тоді тільки ідея набирає вартості, коли поростає тілом, переводиться в життя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 170);
// Покриватися, заростати волоссям, шерстю, пір’ям і т. ін. Пташенята у кубельці пір’ям поростають (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 123); Гаряче світло.. блищало на тонесеньких золотих волосинках, якими поросли ті кремезні руки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 61).
♦ Кістки травою поросли (поростуть) чиї — минуло (мине) дуже багато часу після чиєїсь смерті. [Кармелюк:] Не чекайте ж, люди, добра од них [панів], бо й кістки ваші травою поростуть, а ви його не діждетесь! (Степан Васильченко, III, 1960, 486); Мохом порости див. мох; Поростати (порости) в пір’я — те саме, що Вбиватися (вбитися) в колодочки (в палкії, в пір’я і т. ін.) (див. вбиватися 2). Він тоді іно що почав поростати в пір’я; закуп того дому був перший крок до його пізнішого багатства (Іван Франко, V, 1951, 275); Стежка (доріжка і т. ін.) поросла терном (травою, кропивою і т. ін.) — неможливо піти, поїхати куди-небудь; уже ніхто більше не ходить, не їздить кудись. І стежечка-доріжечка, Яром та горою Утоптана до ворожки, Поросла травою (Тарас Шевченко, II, 1963, 338); Клену.. щоденнес життя, Та тільки в храм святий і стежка кропивою Вся поросла: немає вороття! (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 333).
2. розм. Виростати густо, у великій кількості; розростатися, займаючи великий простір (про рослини). Геть-геть по ланах поростають, як зелені сади, як виногради, густі та чорні кропиви (Степан Васильченко, II, 1959, 19); На високих місцях поріс, як джунглі, сивий полин (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 215); [Дружки:] Ой дружечки, помалу йдіть, Нашого винограду не топчіть, Бо наш виноград скрізь поріс (Марко Кропивницький, II, 1958, 64); * Образно. І за могилою могила, Неначе гори, поросли (Тарас Шевченко, II, 1963, 256);
// Виростати (про волосся, шерсть, пір’я і т. ін.). Од великого розуму і роги поростуть (Номис, 1864, № 6503); З їжака сміявся лис: — В тебе чуб не так поріс, Це не чуб — якийсь клубок Чи то голок, чи шпильок (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 48).
3. тільки док., розм. Стати високим, вирости (про дерева, трави і т. ін.). Вже поросли верби й вишні, посаджені Миколою над Роставицею, а Микола не приходив (Нечуй-Левицький, II, 1956, 244); Льон поріс високий, аж до колін (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 24); Хліб поріс, прийшли жнива (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 290);
// Стати дорослим, дійти зрілого віку (про всіх або багатьох). Перші його дочки повмирали, а менші поросли й вже трохи засиділись в паннах (Нечуй-Левицький, III, 1956, 191).
4. тільки док. Прорости, дати паростки, покільчитися. Усі вулиці в Вербівці ніби зумисне обсаджені високими вербами: то поросли вербові кілки тинів (Нечуй-Левицький, II, 1956, 168); Пізниться з своїм господарством усяка вдова.. То затекло, то не довезли, то у полі у копах стоїть, поросло (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 264).