ПОРОХ 1, у, чол.
1. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; пил, курява. Якось раз Андрій замітав той покій, що стіни обставлені книжками, й, стираючи порох із столу, зобачив на ньому кілька мідяків (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 446); Погоничі вряди-годи ньокали, поганяючи вкриті потом та порохом коні (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 6); Вітер здійма порохи (Леся Українка, I, 1951, 151); На коні, чорний від пороху, під’їхав чотирнадцятирічний Сашко Половець (Юрій Яновський, II, 1958, 174); * Образно. [Елеазар:] Ох, я додолу впав, як і святиня,.. І як тепер відбудувати тяжко святиню нашу, так нам тяжко встати із пороху невільницької ганьби (Леся Українка, II, 1951, 145);
// Найдрібніші частинки чого-небудь, порошкоподібна маса. Павло.. зняв з комина сухого тютюнового бадилля і став дробити його сікачем у вербовому кориті. Ідючий [їдкий] тютюновий порох заповнив усю хатину (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 133); У паровому млині стояв гамір. Літав у повітрі білий густий порох від борошна (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 23).
Як пороху — дуже багато. — В тій річці пстругів, як пороху (Іван Франко, III, 1950, 430).
♦ Порох сиплеться з кого — те саме, що Порохня сиплеться з кого (див. порохня). [Дідок:] Може, ти й підтопталася, а я ще потанцював би.. [Баба:] Та з тебе ж порох сиплеться! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 478); Порохом піти — занепасти, зруйнуватися. — Сім’ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені: а то розсиплеться усе, порохом піде за вітром (Марко Вовчок, I, 1955, 186); Пороху не давати (не дати) пасти (впасти) на кого — що — дбайливо оберігати, доглядати кого-, що-небудь, ніжно піклуватися про когось; Розпастися (розсипатися, розлетітися і т. ін.) на (у) порох (порохом): а) зруйнуватися. — Цілий замок до підмурівки розсипався на порох (Три золоті слова, 1968, 124); б) зникнути, загинути, пропасти без сліду. Прекрасний Києве на предковічних горах! .. За чорні всі діла Хай вороги твої розсиплються на порох! (Максим Рильський, II, 1960, 221); [Гайдай:] Хіба я знаю, куди іти?.. Де берег мій?.. Тепер його нема. У порох розлетілось все (Олександр Корнійчук, I, 1955, 76); Стерти (зітерти, розтерти) на (у) порох — знищити цілком, зовсім. Хмара.. робилася тяжчою; здавалося,.. тягар упаде на землю і розвалить, розітре все живе на порох (Іван Франко, IV, 1950, 339); [2-й з прохачів:] Ти б їх скрутив, тих вражих монтанівців, стер би в порох! (Леся Українка, II, 1951, 492); [Варпеховський:] Та я тебе зараз же на порох зітру! (Іван Кочерга, II, 1956, 496); Ми всіх катів зітрем на порох, Повстань же, військо трударів! (Пісні.., II, 1956, 293); У (в) порох топтати — зневажати, паплюжити. В порох топчуть те, що мені святе, — А недоля й тьма все росте й росте (Іван Франко, XIII, 1954, 235); Як порох у оці — про кого-небудь, хто дошкуляє, пабридає, завдає прикрощів своєю присутністю. Так любить, як порох у оці (Номис, 1864, № 5076).
2. перен. Що-небудь не варте уваги, таке, що не має справжньої цінності й значення. Слова солодкі, — та хотів Я б поцілунків замість слів.. А слово?.. слово — порох, дим! (Леся Українка, IV, 1954, 81); Одно скажу: багатство — тлінь та порох, А торгувати братом — ох, брудота! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 201);
// рідко. Про людину — вживається перев., щоб підкреслити її тлінність або нікчемність. [Виночерпець:] Хай не гнівиться пан мій вельможний на пса нікчемного, на марний порох!.. Немає кубка з яшми! (Леся Українка, III, 1952, 147).
3. Останки, рештки померлої людини; прах. На марний порох мій не проливайте рік.. Тут не потрібний плач, даремний крик, Тут не до речі шана вся остання (Микола Зеров, Вибр., 1966, 277).
ПОРОХ 2, у, чол. Вибухова речовина, яку застосовують для стрільби з вогнепальної зброї та для виготовлення снарядів і патронів. Замфір.. зняв з цвяха рушницю, дістав із скрині порох та шріт (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 214); На колінах його лежала дрібнокаліберна.. рушниця, і три вистрілені [вистріляні] патрони ще пахли порохом (Іван Кириленко. Вибр., 1960, 329); Рушниця заряджалася з дула: засипав у неї дід добру пригорщу пороху, рубав старі іржаві цвяхи замість шроту і клав на ніч коло себе (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 70); * Образно. Он під вербами, край виноградинка, лежать рядком залізні бочки з сірчаним вуглецем: то засоби боротьби, порох, указати б, філоксерний… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 226); * У порівняннях. Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, він усіх побивав, над усім верховодив… (Панас Мирний, I, 1949, 213); Суха солома, як порох, бралася враз огнем, скоро він до неї доторкався (Борис Грінченко, II, 1963, 301);
// перен., розм. Про запас сили, енергії. — Ось як косити треба. Ось як, ось як, — промовляв він за кожним помахом коси.. Та пороху в діда вистачило на якісь п’ять-шість хвилин. А потім почав він вдавати (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 354).
♦ Витрачати (тратити) [даремно] порох — марно говорити або робити що-небудь, даремно витрачати силу, енергію. Лінія знову замовкла. Маковейчик.. ще деякий час надсадно кричав у трубку, лаючи свого напарника.. Одначе, видно, даремно витрачав Маковей свій порох: напарник таки мовчить (Олесь Гончар, III, 1959, 56); [Макар:] Іди, Оксано. Я з Артемом хочу поговорити. Не трать пороху, на шахті завтра про це скажеш (Олександр Корнійчук, II, 1955, 147); Є [ще] порох у порохівницях (рідко у порохівниці) — ще є, збереглися сили, енергія для боротьби, роботи і т. ін. Квасолею годуюсь, а м’язи ще грають, значить, не так просто висмоктати з мене силу мою, є ще, думаю, порох у порохівницях (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 73); Нюхати порох див. нюхати; Порохом пахне — загрожує війна, небезпека. А врешті — хто його знає, що ще у нас буде. В повітрі пахне реакцією, а значить і порохом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 285); Тримати (держати) порох сухим — бути завжди і напоготові дати відсіч ворогові. — Кінець війні! Але шнейдери ще залишились.. Це треба пам’ятати й нашим дітям. Пам’ятати і порох тримати сухим (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 533).