ПОПУ́ТНИЙ, а, е. Який іде, їде, рухається в одному напрямку з ким-, чим-небудь. Білограй і Дудка приїхали в місто попутною машиною (Юрій Мушкетик. Чорний хліб, 1960, 178); Їм лишалося.. діждатися попутного пароплава і розпочати далекі мандри до самого моря (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 39);
// Ходовий, погожий (про вітер). Попутний вітер швидко жене його баркас далі й далі від берега (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 58).
ПОПУТНИЙ
Тлумачення слова