ПОМИРАТИ, аю, аєш, недок., ПОМЕРТИ, мру, мреш, док.
1. Переставати жити, ставати мертвим. Добрі помирають, а діла їхні живуть (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 162); [Демко:] Один змалку працює, у праці і помира, і дітям в нащадок зоставля одну тільки гірку працю… (Марко Кропивницький, II, 1958, 191); Мати затялась на одному: «Як прийдеться помирати, то помремо на своїй землі» (Михайло Стельмах, I, 1962, 509); Як помер наш, батько,.. оставив нам дев’ять пар волів полових, хороших (Марко Вовчок, I, 1955, 37); Володимир Ілліч Ленін помер у Горках, — сказав він тихо, чітко вимовляючи кожне слово (Олександр Довженко, I, 1958, 472);
// Гинути, звичайно передчасно (від підступних дій кого-небудь, в бою, від нещасного випадку і т. ін.). По суті, Шевченко так само, як і Пушкін, помер від руки Миколи I (Максим Рильський, X, 1962, 38);
// рідко. Здихати (про тварин). — Чудо-юдо на весь світ, Де померла риба-кит! (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 21); Поки була жива стара кобила, все ж не було ще так трудно. А вже як вона померла… (Гнат Хоткевич, I, 1966, 127).
Померти на сухоти (на тиф і т. ін.), заст. — перестати жити внаслідок захворювання на сухоти, тиф і т. ін. Батько їй [її] помер на сухоти, як вона ще дитиною була (Леся Українка, V, 1956, 387).
♦ Помирати (померти) зо сміху — дуже сміятися, реготати. Олена тут же, мимоходом, приліпляла неудачливому претендентові таку латку або оповідала таку подробицю з його життя, що всі помирали зо сміху, і п’яний тікав під загальний регіт із корчми (Гнат Хоткевич, II, 1966, 184); Хоч лягай та помирай — про дуже тяжке, безвихідне становище. — Самі знаєте, яке наше життя: все забирає німець [фашист]. Голі й босі, хоч лягай та помирай (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 438).
2. перен. Втрачати ознаки життя, ставати безжиттєвим; завмирати. Все заростало, як заростало й помирало саме людське живоття в господі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 410);
// Утрачати колишнє значення, колишню силу, важливість. Отак живе собі село.., працює, плодиться, кохає, оре, сіє, годує хлібом світ, співає, сміється, плаче, помирає (Олександр Довженко, I, 1958, 70); Коли помирає армія, то вона ладна з собою в могилу потягти ввесь світ, все добро, нажите людьми (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 283).
3. перен. Втрачати політичну або економічну могутність; занепадати. — Стара, темна, личакова Росія померла й не воскресне (Олександр Довженко, I, 1958, 460);
// Втрачатися, зникати. Згинув славний Леонтович у досвітній час, Білі крила, як вітрила, залишив для нас. Слава славна не поляже, не помре в віках, Славен славний Леонтович хай живе в піснях! (Максим Рильський, III, 1961, 210);
// розм. Переставати лунати; затихати. Нехай січе мене пісок, І в’ялить сонце осяйне, І помирає голосок, Бо милий мій забув мене (Андрій Малишко, Листи.., 1961, 43).
4. розм. Втрачати сили, знемагати під дією якого-небудь сильного почуття, відчуття і т. ін.