ПОЙНЯТИЙ

ПОЙНЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пойняти 1 1—3. Час від часу він одриває очі від води й зачаровано дивиться на пойняті густими лісами береги могутньої ріки (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 4); Обличчя майора пойняте жовтизною (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 158); Юхим озирнувся на широкий луг зелений, на.. тінню пойняті дубові кущі (Іван Ле, Вибр., 1939, 5); І все те — і штормуюче море, і голубіюче небо, і далекі, ледь окреслені хмари — пойняте легеньким серпанком рухливого туману (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 28); Пойнятий містичним жахом, Ярема став обтрушуватися від сяйва, квапився в своїй безглуздій роботі (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 349); Пойняті думками, запорожці їхали мовчки (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 53); В запалих, пойнятих мукою очах промайнула іскорка радості (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 180);
//  пойнято, безос. присудк. сл. До кімнати увійшла господарка, її обличчя було пойнято якимсь жахом (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 72).