ПОЄДНУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОЄДНАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. Збирати разом, складаючи, зливаючи, створювати одне ціле; об’єднувати. Під радянською зорею Україна розцвіла. Землі всі свої під нею Поєднала й повела Весь народ в часи майбутні (Степан Крижанівський, Під зорями.., 1950, 54);
// перен. Єднати на ґрунті спільних інтересів, поглядів і т. ін.; зближувати, згуртовувати. Оте тепло, що поєднувало їх серця і примушувало пульс битись в один ритм, поділося кудись (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 548); В неволі, в самоті немає, Нема з ким серце поєднать (Тарас Шевченко, II, 1963, 175); Гей, докупи, певні діти! Всіх веде мета одна: Шлях любові та освіти Нас навіки поєдна! (Павло Грабовський, I, 1959, 66); Нехай Москва хутчій вчита Велику вість цього листа Про те, що врешті день настав, Який навік нас поєднав (Микола Бажан, Роки, 1957, 232);
// перен., заст. Примиряти. Може озоветься Безталання невсипуще І нам усміхнеться. Поєднає з недолею І з людьми (Тарас Шевченко, II, 1963, 303).
2. перех. Змішувати докупи що-небудь різне, готуючи суміш;
// Одночасно сполучати, пов’язувати у взаємній відповідності. Колгосп поєднує особисті інтереси селян з суспільними, загальнонародними інтересами, індивідуальну і колективну заінтересованість в результатах виробництва (Програма КПРС, 1961, 67); Поет високої емоційної наснаги, Гамзатов.. уміло поєднує ліризм і роздум (Вітчизна, 11, 1968, 155); Билась [Левантина] головою об стіл, не знаючи, як поєднати кохання з повинністю — з чим, чого вимагало сумління (Борис Грінченко, II, 1963, 286); Скажи,.. як у серці поєднати розлуки лід, любові жар! (Володимир Сосюра, II, 1958, 96);
// Виконувати що-небудь, займатися чим-небудь одночасно з чимсь іншим. У нашій республіці кожний другий студент дістає вищу освіту, поєднуючи навчання з роботою на виробництві (Наука і життя, 11, 1958, 4);
// Сполучати, містити в собі одночасно (які-небудь риси, якості, властивості). Франко поєднував в собі великий талант художника з глибоким аналітичним розумом вченого (Народна творчість та етнографія, 4, 1965, 18); Сталь і ніжність, любий мій, поєднать в собі зумій (Павло Тичина, II, 1957, 7).
3. перех., кого з ким. Пов’язувати шлюбом; одружувати. Не сина з нею [дівчиною] поєднать, А забандюрилось старому Самому в дурнях побувать (Тарас Шевченко, II, 1963, 188);
// тільки док., кого. Узяти за жінку. Не журися, небого! Чого ти? За красу б тебе всяк поєднав… (Іван Манжура, Тв., 1955, 68).
4. тільки док., перех., заст. Домовити (у 2 знач.). — Пан Забрьоха приїздив і поєднав їм сліпого скрипника на весіллі грати… (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 208).
5. тільки док., неперех., заст. Погодитися.