ПОІРЖА́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поіржавіти;
// у знач. прикм. Біля низенької сірої хатинки, що притулилася до темної стіни башти, стояли, сиділи у сірих поіржавілих куртках рудокопи (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 317).
ПОІРЖАВІЛИЙ
Тлумачення слова