ПОДРЯ́ПИНА, и, жін.
1. Неглибока, довгаста рапка на тілі, заподіяна чим-небудь тонким, гострим. На оголеному передпліччі хворого лікар зробив кілька подряпин (Наука і життя, 9, 1965, 58); Руки, геть усі в подряпинах, ніжно обіймали потріпану читанку (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 78);
// розм. Легка, неглибока рана (від кулі, осколка снаряда і т. ін.). Ця рана була смертельною, не те, що ота подряпина на щоці (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 329).
2. Пошкодження у вигляді смуги, риски на поверхні чого-небудь, заподіяне чимсь гострим. Мій винищувач. Я пригадав кожну подряпину на його фюзеляжі (Юрій Яновський, II, 1954, 74); Знайома, до найменшої подряпини на стіні знайома кімнатка (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 273).