ПЛИГАТИ, аю, аєш, недок.
1. Робити стрибок, стрибки; переміщуватися стрибками. Жаби годі вже мовчать, Плигають сміло і кричать (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 123); По стінах — жуки волохаті, плигає котик за ними (Юрій Яновський, V, 1959, 23); З радісним гавканням плигав Волохан навколо нерухомого Тико (Микола Трублаїні, Крила.., 1947, 27);
// Стрибком кидатися вниз. З берега плигали цілими сотнями маленькі.. чортики (Нечуй-Левицький, II, 1956, 348); Плигати додолу;
// Танцювати, роблячи стрибки, підскакуючи. Він плига під звуки сарабанди (Максим Рильський, I, 1960, 172);
// Швидко текти по камінню, уступах і т. ін. (про струмок, річку тощо). Каламутна вода плигала на камінні, на глибших місцях вирувала (Олекса Десняк, II, 1955, 410); Річки плигають по камінню (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 160);
// Раз у раз пересуватися з місця на місце (про відблиски, світло, тінь і т. ін.). Веселе полум’я жваво стрибало по соломі,.. плигало по стіні золотим зайчиком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 86);
// перен. Раз у раз з’являтися і зникати в уяві, думках (про спогади, образи і т. ін.). Картини мінялися, плигали з неймовірною швидкістю: то ввижалося спотворене болем, бліде обличчя німця,.. то плигають перед ним вибалушені очі бійця (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 318).
2. Ударяючись об що-небудь, відскакувати, підскакувати. Під човном клекотіло, кипіло, шумувало, а він підскакував і плигав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391); Плигав жвавий молоток, зубата тьохка пилка, той змайстрував собі свисток, той устругнув сопілку… (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 92);
// Різко коливатися, тремтіти. Коралове намисто з побрязкуванням плигає на грудях (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 125).