ПЛАЗУ́Н, а, чол.
1. див. плазуни.
2. перен. Той, хто по-рабському схиляється перед ким-, чим-небудь, догоджає комусь, принижується, вислужується перед кимсь. [Убийбатько:] Благородних шкідників я щось не знаю. Всі вони підлі, а плазуни — особливо небезпечні. Один псує машини, а другий — людські душі (Іван Микитенко, I, 1957, 360); Легше вмерти людиною, ніж жити плазуном (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 90).