ПІДПИВА́ТИ, аю, аєш, недок., ПІДПИ́ТИ, підіп’ю, підіп’єш, док., розм.
1. тільки док., неперех. П’яніти від випивки. — Сидоре, я до тебе маю діло, — каже Чіпка, коли вже трохи підпили (Панас Мирний, II, 1954, 239).
2. тільки недок., перех. Пити, попивати спиртне потроху, час від часу. Івась Коновченко по базару походжає. Солодкий мед-пиво підпиває (Українські народні думи.., 1955, 24).