ПІДПИ́ЛИЙ, а, е. Який сп’янів від спиртного. Почтар, нівроку, був підпилий, Оддав сенатові приказ (Тарас Шевченко, II, 1963, 352); Зайшовши до Миколиної хати, він побачив за столом підпилого сина (Панас Кочура, Родина.., 1962, 264);
// у знач. ім. підпилий, лого, чол. Той, хто сп’янів від спиртного. Вже підпилий як засне, То хоч коти гармати, І усом не моргне (Тарас Шевченко, I, 1963, 237).
ПІДПИЛИЙ
Тлумачення слова