ПІДЛАБУ́ЗНИК, а, чол. Той, хто підлабузнюється до кого-небудь. З якоюсь жорстокою холодністю бідака приймав ті подарунки як належну платню за труд, не звертаючи жодної уваги на удавану щирість підлабузників (Петро Колесник, Терен.., 1959, 29); Одним з найголовніших негативних образів [«Таврії» Гончара] є образ Савки Гаркуші. Нахабний у поводженні з наймитами, боягуз, підлабузник перед панами (Історія української літератури, II, 1956, 655).
ПІДЛАБУЗНИК
Тлумачення слова