ПЕРЕВЕРТАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕВЕРНУТИ, верну, верпеш, док., перех.
1. Повертати з одного боку на другий. Її кидають на ослін.. Роберт перевертає Тамару на спину, хапає склянку води і хлюпає в обличчя (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 148);
// Повертати нижнім або протилежним боком догори. Хлопець слухався діда. Коли одна половинка ножа нагрівалася, він перевертав його на другу. Руку все далі й далі гнало (Панас Мирний, I, 1954, 179); Онися перевернула матерію на другий бік і пересвідчилась, що матерія була на лице, та й швиргонула її на стіл (Нечуй-Левицький, III, 1956, 170); Іван вихопив у неї з рук мотузку, відтяг саночки до купи гною і перевернув догори полозками (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 314); Я зупинив патефон, перевернув пластинку (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 165);
// Перекидати, валити набік. Летять [троянці] і все перевертають, Як мух, Рутульців убивають (Іван Котляревський, I, 1952, 254); Вітя варить в казанку кашу. Перевертає, зачепивши ногою, казанок (Степан Васильченко, III, 1960, 326); Поспитала вітру мати, де посмів він пропадати: чи у скелищі сидів, чи трусив плоди садів, чи на морі бунтував, кораблі перевертав… (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 18); Зачервоніється [Оксапа], засоромиться, рученьками закриється, перемовчить, та вп’ять за своє: поратись кинеться й гляди, те розіллє, те переверне, те розіб’є (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 431);
// Листати, гортаючи (сторінки, листки і т. ін.). Послухай, Грицьку, лиш! чи це тобі втямки, Як зійдуться було до тебе парубки, А ти було й звелиш граматку їм читати, А сам почнеш, було псавтир [псалтир] перевертати (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 40); Лемішка любив молитись богу довго й голосно, кілька разів одривавсь од молитви, ходив по хазяйству, вертавсь і знов починав бубоніти, перевертаючи листки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 176); Переверніть пудові журнали та пошукайте, чи нема там чого-небудь такого, як С[вяченая] в[ода] — і не турбуйтесь, бо, їй-богу, не найдете (Тарас Шевченко, I, 1951, 376);
// Розгрібати й ворушити сіно, траву і т. ін. Чую я — не спиться моєму парубкові: то сіно перевертає, то зітхав, далі й вийшов (Марко Вовчок, I, 1955, 74); [Денис:] А бери лиш граблі та починай громадити, та, гляди, перевертай траву щоразу (Марко Кропивницький, II, 1958, 430); Іван вилами перевертав гній, а в грудях наростала злість на пана (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 26);
// Копати, орати землю. Неможливим, над силу людську, здалося їй такий лан двома плугами перевернути (Любов Яновська, I, 1959, 429); Хай мокро на ниві. Хай тяжко орати. Та я переверну ще гори ріллі (Степан Олійник, Наші знайомі, 1948, 10);
// перен. Розглядаючи що-небудь з іншого боку, звертаючи увагу на щось інше, відмовлятися від попереднього. — Тут-таки [на берегах Дніпра], може, знайдемо пам’ятки, — провадив він далі, — що перевернуть усі теорії про давні народи, які мешкали на цьому гперені, і про впливи їх на пізніші культури (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 140).
♦ Перевернути [весь] світ — зробити щось незвичайне, неможливе. [1-й гість:] Ви, сваток, таки голова. [Гості:] Золота голова! Світ перевернемо з такою головою! (Іван Микитенко, I, 1957, 74); — Ось твій Петро хоче сам весь світ перевернути. Не переверне. Спробує гіркого — порозумнішав (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 36); Перевернути гори див. гора; Перевертати (перевернути) на свій лад — робити по-своєму. Явдоха була пишна, горда. Як тільки оселилася, зараз почала все на свій лад перевертати, господарством заправляти (Панас Мирний, I, 1949, 396); Потроху та помалу усе панночка на свій лад перевернула, — життя і господарство (Марко Вовчок, I, 1955, 108).
2. перев. у сполуч. із. сл. догори ногами, догори дном. Переривати, переворушувати десь все або багато чого-небудь з метою знайти когось, щось. Не раз узимі.. траплялося, що слід опришка приводить до її хати, далі слід не йде — а приходять пушкарі, перевертають все догори ногами, стіни рубають зі злості, а знайти не можуть нічого (Гнат Хоткевич, II, 1966, 161); Вночі жандарми прийшли в квартиру Комашка трусити; перетрусили усе, перевернули усе догори, забрали усі українські книжки, навіть українські ноти… (Нечуй-Левицький, V, 1966, 309); * Образно. [Іваненко:] Переверну все місто, але знайду [Варвару] (Олександр Корнійчук, II, 1955, 279);
// Робити безладдя, усе перекидаючи. З Катею вони завжди регочуть, перевертаючи у хаті все догори дном (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 17); — Пораділи, що вчителька самих у хаті лишила, то зараз і хату згодні перевернути! (Степан Васильченко, I, 1959, 121);
// Різко порушувати усталений, звичайний порядок. То весела, весела [Мотря] — усе б догори дном перевернула, то зразу, наче зав’яже її, — сидить, думає, думає, часом плаче (Панас Мирний, IV, 1955, 166); [Куц:] Тут і голову загубити можна. Комісія за комісією. Перевертають інститут догори ногами (Захар Мороз, П’єси, 1959, 219).
3. перен. Робити зовсім іншим, різко змінювати. Прийшла була по неї лиха година з Дону, котра перевернула все її життя (Панас Мирний, I, 1949, 240); Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно революційного хлопця, яким я був до 12 років, я став на 13 році життя — атеїстом, а на 14 — соціалістом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Прийшла енергійна людина, стала на чолі комуністів, перевернула все: згуртувала актив, зібрала, запалила комсомольців (Остап Вишня, I, 1956, 410);
// Викликати в кого-небудь якесь сильне почуття, переживання; хвилювати;
// безос. — Видно, добра книжка, коли отак перевернуло тебе… — усміхнувся Хома (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 386).
♦ Перевертати (перевернути) душу від чого, чим — викликати гостре почуття жалю, співчування і т. ін. [Герасим:] Хай лірники гудуть про Лазарів та чечоток виспівують, а ти ушквар такої, щоб серце боліло, щоб усю душу тобі перевернуло від жалю (Панас Мирний, V, 1955, 77); Гості й про закуску забули, а Савка Чемерис і чарки до рота не доніс: цей чортів Михей всю душу тобі може піснею перевернути (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 3).
4. в що, на що, в кого, на кого, перен. Перетворювати на що-небудь інше, переводити в інший стан, надавати зовсім іншого вигляду. Зійшов місяць і почав все перевертати в срібло: по хлібах побігли блискучі хвилі, на траві роса заграла (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 218); [Передерій:] Хіба на те ми маємо свої Статути цехові та привілеї, Щоб з наших прав знущалися пани Та на рабів своїх перевертали! (Іван Кочерга, Свіч. весілля, 1951, 126); — Я вірила в майбутнє, мною керувала любов до тебе. Та життя перевернуло віру на зневір’я, щирість на брехню (Петро Колесник, Терен.., 1959, 362);
// Заворожуючи, перетворювати в кого-, що-небудь. Перевернув [чарівник] Сороку в Дулю. Так і осталася вона (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 329).
♦ Перевертати (перевернути) на жарт що — надавати чому-небудь жартівливого змісту. Мирон, нагодившись в кухню саме на цю розмову, знову все перевернув на жарт (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 53).