ПЕРЕ́В’ЯЗЬ, і, жін.
1. буд. Один із способів цегельної кладки. Стіни притвору були складені у перев’язь з кладкою північної стіни основної будівлі (Археологія, IX, 1954, 11).
2. рідко. Те саме, що перев’яз. Старости й дружки вішають через плече рушники й перев’язі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 430); Обличчя його все ще було забинтоване; замотана в бинти рука висіла на перев’язі (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 44).