ПЕРЕСВІ́ДЧЕННЯ, я, сер., заст. Переконання. Загинув, батькові услід, Його коханий, певний рід, — За пересвідчення лягли Сини так славно, як жили (Павло Грабовський, I, 1959, 400); Мати тверде пересвідчення.
♦ Набрати (набратись) пересвідчення — переконатися, упевнитися в чому-небудь. Страх хотілося їй з ким побалакати про Михася, набратись пересвідчення, що її намір добрий (Осип Маковей, Вибр., 1954, 84).
ПЕРЕСВІДЧЕННЯ
Тлумачення слова