ПЕЧА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Сповнений печалі. Десь у снігах печальна мати про сина згадує свого (Володимир Сосюра, II, 1958, 230); * Образно. Осінь. Ліс стоїть задумливий, печальний (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 16);
// Який засмучує, завдає печалі. Печальну вість сьогодні ми почули..: помер ашуг — любимий Сулейман (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 123); Було б невірно, якби я сказала, що самі тільки печальні спогади лишилися в моїй пам’яті (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 19); Сухим тріском вплелися в печальну мелодію короткі черги автоматів (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 346);
// Який виражає печаль. Печальний шлють очі погляд у сірі безодні [неба] (Гнат Хоткевич, II, 1966, 266).
2. Сповнений горя; тяжкий, безрадісний. Було це тоді, коли кров і штики дала нам година печальна, коли на Вкраїну німецькі полки покликала рада Центральна (Володимир Сосюра, I, 1957, 449);
// Який викликає співчуття. Печальна доля.