П’ЯТІРКА, и, жін.
1. Назва цифри і числа 5;
// розм. Назва предметів (перев. видів транспорту — трамвая, тролейбуса, автобуса), позначених цією цифрою. Поїдемо на п’ятірці.
2. Шкільна оцінка (у п’ятибальній системі ряду країн означає: відмінно). За перший місяць уже й висунувся [Павлуша] в число перших по балах: п’ятірки, четвірки (Андрій Головко, II, 1957, 265); У нього й зошити такі: ні плямочки нема! І всі в п’ятірках сторінки, — я бачила сама (Наталя Забіла, Одна сім’я, 1950, 38).
3. розм. Грошовий знак або сума в п’ять карбованців (рідше інших грошових одиниць). Середнім, туго налитим жиром пальцем, ніби граючись, ловко викидав [Січкар] з заяложеної калитки золоті п’ятірки чи срібні карбованці (Михайло Стельмах, II, 1962, 366); — Хочу просити вас, батюшко, щоб підождали трохи з грішми за похорон.. — Ти мені вже винен п’ятірку та три пуди борошна (Олесь Донченко, III, 1956, 108).
4. розм. Група з п’яти чоловік, тварин, предметів. Тарас дав знак п’яній п’ятірці запорожців (Олександр Довженко, I, 1958, 232); В. І. Ленін після поразки грудневого збройного повстання виступав на зборах петербурзьких робітників з промовою про необхідність партизанської війни проти уряду, організації бойових п’ятірок і десяток (Український історичний журнал, 2, 1960, 148).
5. Гральна карта, що має п’ять очок. Піти з п’ятірки.