П’ЯСТИ

П’ЯСТИ і ПНУТИ, пну, пнеш; мин. ч. п’яв, п’яла, п’яло і пнув, пнула, ло; наказ. сп. пни; недок., перех. Напружуючи, надимаючи, виставляти що-небудь наперед; випинати.  * Образно. Вітрила груди пнуть, до сонця весла грають (Павло Тичина, I, 1957, 107);
//  Широко розкривати (очі); витріщати. Еней з ягою розглядали Всі дива там, які були, Роти свої пороззявляли І очі на лоби п’яли (Іван Котляревський, I, 1952, 148); Надворі темно — хоч око виколи, аж у мене сльози з очей ллються, а я одно їх пну та пну у шибку (Панас Мирний, I, 1954, 188); В президії сидітиме [Марта]!.. Тисяча душ очі на неї пнутиме (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 40).