ОЗОЛОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЗОЛОТИТИ, очу, отиш, док., перех.
1. Надавати чому-небудь золотистого кольору; забарвлювати в золотистий колір або відтінок. Ще дужче мов побіліла дідова голова й борода, сонце, прокравшись крізь віття, озолотило їх, тоді як лице стало аж чорне, очі повилися смутком, тугою… (Панас Мирний, I, 1954, 178); Озолотило сонце похмурі хмари на заході (Григорій Косинка, Новели, 1962, 11).
2. розм. Щедро обдаровувати грішми, багатством. — Якби мені така сила грошей, я б озолотив би і себе, і свою бабу, і свою приймачку (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 205); — Земля — мати, — казав він, — шануй її, то вона тебе озолотить (Борис Грінченко, II, 1963, 334); — Бачите, пане Франко, вашій роботі — нема ціни. Вас мало озолотити за неї (Петро Колесник, Терен.., 1959, 351).