ОТЕ́СА, л, жін. Пристрій у возі з залізного прута, дроту або вірьовки, яким прикріплюють край голоблі до вісі для вирівнювання ходу. І отесу можна в кишку затягнуть, аби не дурчала (Номис, 1864, № 12172); Савочка поправив пужалном віжку, що зачепилася за отесу, посунувся ближче в передок (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 7).
ОТЕСА
Тлумачення слова