ОСТИВАТИ, аю, аєш, недок., ОСТИТИ, ину, инеш, док., діал. Обридати. — Таки тобі хоть раз кувати остивало? — Питало Молота Ковадло (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 176); Музо! Невже ж це тобі ще не остило співати? (Микола Зеров, Вибр., 1966, 342);
// безос. Остило так, як бабі жнива (Номис, 1864, № 5560); Там родилась, гарцювала Козацькая воля; Там шляхтою, татарами Засівала поле, Засівала трупом поле, Поки не остило… Лягла спочить… А тим часом Виросла могила (Тарас Шевченко, I, 1963, 48).
ОСТИВАТИ
Тлумачення слова