ОСОБО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до особа 1, 4. Особова назва у нас, східних слов’ян, тричленна: складається з імені, назви по батькові та прізвища (Знання та праця, 11, 1965, 24).
Особове посвідчення див. посвідчення; Особовий склад — склад людей, що працюють або служать у якій-небудь установі, військовій частині, на підприємстві і т. ін. В боях.. тяжких у кровопролитних, Дев’ятий стратив на шляхах відступу більшу половину довіреного йому особового складу (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 136); Черговий доповів, що на кордоні спокійно і що особовий склад застави слухає концерт (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 228); Особова справа, канц. — сукупність документів працівника установи, підприємства, організації, навчального закладу і т. ін., у яких відображається його трудова діяльність.
2. Який виражає граматичну категорію особи. Особові [дієслівні] утворення характеризуються комплексним вираженням чотирьох взаємопов’язаних категорій: особи, числа.., часу і способу (Сучасна українська літературна мова, II, 1969, 355).
3. бухг. Відкритий на окрему особу. Особовий рахунок.