ОСІДАТИ, аю, аєш, недок., ОСІСТИ, осяду, осядеш, док., неперех.
1. тільки 3 ос. на кого — що, на кому — чому і без додатка. Опускаючись, покривати собою поверхню чого-небудь (про сніг, іній, пил і т. ін.). Зверху сипав і сипав дрібний сухий сніг… Він боляче колов обличчя, осідав на віях, заважав дивитися (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 220); Лір’я злетіло вгору і тихо заплавало в повітрі, осідаючи на занімілих циган (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 70); Коли ж врешті пил трохи осів.., прийшла черга на питання про хліб (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 435);
// чим. Випадати, опускатися на поверхню чого-небудь у певному вигляді. Туман рідшав, осідав на траву густою росою (Панас Мирний, III, 1954, 120); Дим під грушею осідав на землю попелом і густим шаром укрив зелену траву (Петро Панч, II, 1956, 211);
// Виділяючись з рідини, опускатися на дно або стінки посуду, водойми. Дівчина стала над ковбанею й дивилась, як поволі осідав намул і вода очищалась (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 285); Жовтавий цукор розсипався в склянці І осідав, мов паморозь, на дні (Микола Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 80); Латаття осяде, і річка очиститься (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 377); * Образно. Нівечилася юність, калічилася душа, осідала на ній іржа незрозумілої образи на життя (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 47); Що не рік, то все глибше осідав у минуле отой весняний каламут отого незвичайного року (Андрій Головко, II, 1957, 395); Перевівав [Павло] у пам’яті розмову з Голубчиком, і липке остюччя осідало на душу (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 148);
// перен. Збиратися, нагромаджуватися де-небудь, у чому-небудь. — Але чого б їй і не вийти [заміж]? Що в неї, багатство у скринях осіло, чи він парубок з гірших? (Михайло Стельмах, I, 1962, 104);
// перен. Надовго або назавжди затримувати де-небудь. Листи осідають у канцелярії табору, їх знищують, щоб світ не знав про муки, щоб все лишилося по цей бік колючої загорожі (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 187).
2. тільки 3 ос. Опускатися, переміщуватися вниз. Огонь мов скажений гоготить, лиже, жере оселю, то огненним вітром угору кинеться, то осяде наниз (Панас Мирний, I, 1954, 189); Він, певно, обмірковував якусь дуже важливу чи важку справу, бо брови його зовсім осіли аж на ніс, і никла низько.. голова (Григорій Епік, Тв., 1958, 49); Небо якось одразу осіло, зменшилось перед Дмитром (Михайло Стельмах, II, 1962, 340); Виснули гальма, і, важко осівши вперед, машина зупинилася (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 11);
// Ставати нижчим під дією чого-небудь. Піч потріскалася й осіла (Марко Вовчок, I, 1955, 288);
Могила, колись висока й широка, тепер осіла і розповзлася, так що від неї залишився тільки невеличкий горбик землі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 201);
// Входити глибше в землю, у воду і т. ін. За хвилину.. почули легкий тріск, то, мабуть, осідав пароплав (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 231); Остап з Соломією потиху спустили пліт на річку. Він хлюпнув і глибоко осів у воду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 355); Вони беруться.. лагодити ринву-корито, в яку деколи, трапляється, аж вівці заскакують, так вона осіла, вгрузла в землю від власної ваги (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 56); Діди обліпили машину ззаду, попхнули її, але вона ще глибше осіла (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 170);
// Знижувати рівень своєї поверхні від ущільнення, переміщення і т. ін. Вода у відгородженій дільниці все нижче осідала на дно, все більше виступало каміння (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 151); Осідав, набухаючи водою просто на очах, крихкий сніг (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 194); Рілля осіла;
// перен. Зменшуватися у своєму виявленні; спадати. Хоча брати не, забували, що вони сидять у самого пана, але і їхня недовіра починала осідати від огнистого напою і негордого слова (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 87); Денна спека вже осіла (Хлібороб України, 1, 1963, 25);
// Спускатися, переміщуватися до лінії горизонту (про сонце, місяць). За морем сонце осіда Затьмарене, руде (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 122); Непримітно сонце пливло до спокою; воно вже так низько осіло; понад самою землею стоїть його іскристе коло (Панас Мирний, IV, 1955, 24).
3. Повільно сідати, опускатися від слабості, втрати сили і т. ін. Малайці забиває дух!.. Не спускаючи очей з вишневого села, тихо осідає вона на коліна (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 12); Постать Ничипора хитнулася, важко осіла в холодну калюжу… (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 200); В цю мить пролунав постріл. Сеньйора Ернестіна враз зів’яла.. і повільно осіла на підлогу (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 106);
// Опускатися на ногах, лапах; присідати (про тварин). Гнат натягає повіддя.., жеребець поволі осідає на задні ноги, робить стрибок і стелеться в наметі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 65); Остап зачерпнув пригоршнею води і бризнув на вовка.. Вовк вискалив зуби й осів на задні лапи, але не одходив (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 366);
// Спадати, схилятися донизу, втрачаючи пружність (про частини тіла); обвисати. Як поблід і схуд хлопець, та й круті плечі його наче осіли (Михайло Стельмах, I, 1962, 647);
// Раптово зупиняючись, відступати назад. Юрма завмерла й осіла (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 87);
// тільки док., перен., розм. Втрачати рішучість, самовпевненість. Іншій громаді Христову притчу розкаже [Шрам], схиляючи буї душі до кротості да до любові; то козаки, так як тії бджоли од кропила, погудуть та й осядуть (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 158); Куркулі зовсім осіли, присмирніли. Верховодить на сході вже не староста Яким Голобля,.. а Харитон Солоха, бідний з бідних (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 85);
// перен. Втрачати колишню працездатність, енергію, рухливість і т. ін.; занедбувати себе. Якось занадто вже скоро осів о. Василь: в швидкім темпі почало відростати йому черево, звисало молоде воло, рухи ставали лінивими, число їх все зменшалося (Гнат Хоткевич, II, 1966, 11).
4. Обирати собі постійне місце проживання; оселятися. Вони [греки] сходять на береги, закладають там городи, осідають на пониззі Дніпра,.. добиваються до далекого східного узбережжя (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 130); Триста років тому над річкою Лопанню виник Харків. У ньому осів Слобідсько-український козацький полк (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 4);
// Влаштовуватися, розміщуватися де-небудь. Звістка про те, що князь Яблуновський по шлюбі з княжною Євою осяде на деякий час у маєтку молодої дружини, облетіла.. всю околицю (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 5); В ці осінні дні в Кам’янці-Подільському, де з червня осіло два «українські» уряди, тиха ненависть між двома царками переросла в нещадну гризню (Михайло Стельмах, II, 1962, 49); Криничанам в Каховці вдалося осісти на березі Дніпра, біля самої води (Олесь Гончар, I, 1959, 38);
// перев. док., перен. З’явитися, виникнути (про вираз на обличчі і т. ін.). Він тепер осунувся, його горда, міцна постать наче зігнулася.., очі згасли, на виду осів новий вираз — вираз болю й затятості (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 229); На чоло осіли зморшки, напружено збіглись брови (Олександр Гаврилюк, Вибр., 1949, 158);
// на чому, рідко. Подовгу затримуватися, зосереджуватися на чому-небудь. — Мені здасться, що Ваші надії повинні поперед всього бути звернені на осягнення високих, народних цілей, а не осідати завчасно на дрібних, особистих цілях (Іван Франко, III, 1950, 459).
5. тільки 3 ос. Поступово наставати (про вечір, присмерк). На вікні осідав вогкий плаксивий вечір (Яків Качура, II, 1958, 226); Осів тихий, зоряний вечір (Степан Васильченко, II, 1959, 351).
6. рідко. Сідати по всій поверхні чого-небудь; обсідати. Мухи роєм осіли їх тіло, вид, лізли у ніс, у рот, розкривали своїми лапками очі (Панас Мирний, I, 1954, 237).
7. перен. Охоплювати кого-небудь, оволодівати ким-небудь (про душевний стан, настрій і т. ін.). Сон не йшов до очей. Як галич, осідали його думки й краяли серце (Степан Васильченко, I, 1959, 96); Великая туга осіла мою душу (Тарас Шевченко, I, 1951, 374); Тільки в першу мить знахідка осліпила її до того, що Катерина забулась і піддалася оманливим надіям. Хвилину пізніше її вже осіли сумніви (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 160).
♦ Біда осіла — те саме, що Біда обсіла (див. обсідати). — Бачу, що біда осіла чоловіка. З радості люди не стогнуть сичами (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 116); Злидні осіли кого — те саме, що Злидні обсіли (див. обсідати). Удову сердешну такі злидні осіли, що живий жаль (Словник Грінченка).
8. рідко. Те саме, що сідати 1. Ті, кому не вистачає місця в березі,.. просто осідають вподовж вулиць.. попід.. парканами (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 33); Ще два рої осіло на липі.. Довго вже возився дід, поки забрав їх (Панас Мирний, I, 1954, 193).