ОСЕЛЕ́ДЕЦЬ, дця, чол.
1. Невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому вигляді. Заробив на сіль до оселедця! (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 60); На столі парувала картопля.., блискотів политий олією оселедець (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 291). Як кіт з оселедцем панькатися (возитися і т. ін.) з ким—чим: а) занадто довго займатися чим-небудь; б) занадто багато приділяти уваги кому-, чому-небудь. [Кіндрат Антонович:] Панькався зо мною тесть, як кіт з оселедцем (Марко Кропивницький, II, 1958, 300); Як (мов і т. ін.) оселедців [у бочці] — дуже багато (про велику кількість людей у якому-небудь приміщенні). — Погано у нас, Тамаро. Як оселедців напхали. Тут [у камері] для шістьох місця мало, а нас тут шістнадцять (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 134).
2. Старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові (перев. у козаків); чуприна. Запорожці звали ще чуприну оселедцем, бо як вона довга, то теліпається, неначе оселедець (Олекса Стороженко, I, 1957, 265); Корж зупинився на паперті, заправив за ліве вухо чорний, як дьоготь, оселедець (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 16).