ОРИГІНА́Л, у, чол.
1. Те, що є основою для відтворення, копіювання, переробки і т. ін. — Цей документ ворога варто опублікувати в газетах, а оригінал зберегти для музею (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 138); Художник статую з натури малював. І вийшла статуя не зовсім гожа. І що найгірше, як не чаклував, 3 оригіналом аніяк не схожа (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 165); В колекції Меженка є багато нотних.. записів на тексти теорій Кобзаря, зокрема оригінал рукопису кантати М. В. Лисенка «В’ють пороги» (Вітчизна, 3, 1964, 213);
// Текст, з якого роблять переклад на іншу мову. Самійленко тепер зайнятий перекладом Мольєра (з оригіналу) і вже кінчає «Тартюфа» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 197); Бажано, навіть потрібно, щоб між автором оригіналу і перекладачем була внутрішня спорідненість (Максим Рильський, III, 1956, 98);
// Текст, малюнок і т. ін. для поліграфічного відтворення.
2. розм. Людина, що виділяється своєю незвичайною вдачею, поведінкою і т. ін.; дивак. Найшовсь-таки якийсь проява, Якийсь дурний оригінал, Що в морду затопив капрала (Тарас Шевченко, II, 1963, 297); Іван Чорногорець був химерний чоловік. По селу про нього ходило багато всяких переказів і легенд. З цих оповідань фізіономія його вимальовувалась як фізіономія сільського чудака в гіршому разі і оригінала — в кращому (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 234).