ОПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПИТА́ТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Звертатися до однієї або кількох осіб із запитаннями для збирання певних відомостей, з’ясування чого-небудь. Ще на першому курсі Мар’яна опитувала на факультеті хлопців, хто в яку спортивну секцію запишеться (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 50); Коли Євген Панасович сказав, що треба опитати та переписати всіх неписьменних, Мусій аж прояснів (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 40);
// Викликати по черзі учнів для перевірки їх знань. Готуючись до уроку, потрібно скласти список учнів, яких намічено опитати (Методика викладання анатомії.., 1955, 13).
2. діал. Розпитуючи, відшукувати, знаходити що-небудь. Може, я де опитаю твій мішок (Словник Грінченка).