ОПАМ’ЯТОВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОПАМ’ЯТАТИСЯ, аюся, аєшся і рідко ОПАМ’ЯТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док.
1. Повертатися до свідомості із стану непритомності, забуття. Я опам-яталась і насилу згадала, де я, що зі мною діється (Нечуй-Левицький, III, 1956, 267); Меланка опам’яталася й дивиться на неї нетямущим поглядом, не підводячись (Іван Кочерга, I, 1956, 567); На четвертий день ледве опам’ятувався, вже думали, що вмру (Олекса Стороженко, I, 1957, 113).
2. Повертатися до стану душевної рівноваги, набувати знову здатності мислити, діяти і т. ін. (після сильного переживання, розгубленості і т. ін.); отямлюватися. Опам’ятавшися трохи із надмірно сильного враження, бо се вже непереливки: діло йшло про мою власну шкіру, я взяв у руки лист (Осип Маковей, Вибр., 1956, 222); В першу мить лосик окам’янів на місці, потім тривожне оглянувся і, опам’ятавшись, полетів.. до того місця, де залишив матір (Гшицький, Чорне озеро, 1961, 52); Мати, бідна удова, дуже зраділа, що знайшовся такий багатий жених, не дала дочці і опам’ятуваться і приневолила її одружитись (Олекса Стороженко, I, 1957, 268).
3. Зрозумівши помилковість своєї поведінки, хибність своїх намірів і т. ін., відмовлятися від них; одумуватися. — Опам’ятайсь, Карпе! Що ти вигадав: по-панському схотів жити, кров свою одміпити? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 302); Завадка забувся і зробив жест, наче хотів взяти її за руку, але опам’ятався і відсмикнув руку назад (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 376).