ОЛІ́МП, у, чол.
1. (з великої літери). Гора, на якій, за віруваннями стародавніх греків, жили боги. Щось величне й гарне встає перед очима: давній Олімп з богами, .. закутаний в сизу імлу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 313); Вже по дорозі до Салонік з правого боку весь час стояв перед нами Олімп (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 349);
// Зібрання, сонм богів. * Образно. [Любов:] Закон причинності, спадок, виродження, — от наші нові боги… [Острожин:] Веселий Олімп, нема що казать! (Леся Українка, II, 1951, 13);
// перен. Вершина чого-небудь. Великий Жовтень визволив жінку з мороку безправ’я, піднявши.. її до Олімпу державної влади (Радянська Україна, 12.III 1967, 4).
2. жарт., ірон. Верхівка визначних діячів літератури, мистецтва і т. ін. Літературний олімп.