ОКСАМИТ 1, у, чол. Тканина з густим коротким ворсом з натурального шовку або штучного волокна. — Будем жити, вино пити, Яничара бити, А курені килимами, Оксамитом крити! (Тарас Шевченко, I, 1963, 202); Мати вбирала її в оксамит та шовк (Нечуй-Левицький, IV, 1950, 228); Патефон м’яко ліг на обтягнуте оксамитом крісло (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 35); * Образно. Хай ніччю кидають ракети в безодні теплий оксамит, — ми сонце взяли на багнети, — червона помста, тіні — ми (Володимир Сосюра, I, 1957, 306); * У порівняннях. Дорога суха, аж курява в’ється, Збоку зелені ниви простяглися, Неначе оксамит, сяють на сонці… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 429).
ОКСАМИТ 2, у, чол., бот. (Aquilegia, L.). Те саме, що орлики. Оксамит, півники, любисток, Нечоси-панночки цвіли (Українські поети-романтики.., 1968, 275).